Врятувати від забуття

      Побувавши на відкритті музею «Родинна пам’ять» у жовтні минулого року, Молодіжна дорадча рада при міському голові вирішили долучитися до пошукової роботи та посприяти розвитку історії й увічнити хоча б декілька миттєвостей із життя простих шосткинців - остарбайтерів, які пережили нацистський режим на собі й змогли відчути, що таке справжнє лихо.

  У наш час колишніх остарбайтерів залишилось небагато з огляду на їхній поважний вік. Ті ж, хто лишився, знаходяться навколо нас - це наші прабабусі чи прадідусі, сусіди чи просто знайомі. Їхні життєві історії можуть дати відповіді на ті питання, що тривожать нас зараз, адже за їхніми плечима такий великий досвід.

    Спілкуючись з колишніми остарбайтерами та їх родичами, ми почали збирати історичні факти, фото та відеоматеріали. Зі сльозами на очах та нестерпним болем в душі  старенькі згадували свою молодість. Були й такі, що відмовили нам у спілкуванні, бо спогади дуже болючі.

      Ми зустрілися з Тетяною Микитівною Рязановою,  чий батько, Корж Микита Юхимович, у період Другої Світової війни примусово працював на німецькому алюмінієвому заводі Лаутаверк. Познайомилися з мешканкою нашого міста Корж Євдокією Савеліївною, яка у віці 14 років була вивезена до міста Ліхтенау (Німеччина).  Поспілкувалися з Нечвоглод Тамарою Іванівною, чия мати, Товкало Тетяна Іванівна, пройшла два концтабори: Освенцим та Аушвіц. Це не повний список людей, з якими змогли познайомитися члени пошукової групи дорадчої ради.

     Частину зібраного матеріалу було представлено на презентації брошури з історії Шостки та Шосткинського району у ХХ столітті в меморіально-освітному комплексі «Родинна пам’ять», куди були запрошеніі Корж Євдокія Савеліївна та Рязанова Тетяна Микитівна.

   Весь зібраний матеріал ми передали до музею, щоб наступне покоління мало змогу  звернутися до пам’яті предків. Але ми не зупиняємося й продовжуємо пошукову роботу. Бо як казав один видатний філософ, письменник Джордж Сантаяна: «Нація, яка не знає свою історію, приречена на її повторювання».

  Ми висловлюємо щиру подяку Тетяні Вікторівні Пастушенко, старшому  науковому співробітнику Інституту історії України Національної академії наук України,  Любові Іванівні Сочка, представниці Міжнародної громадської організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність», місцевому краєзнавцю Плодистій Олександрі Іллівні за допомогу у збиранні та оформленні матеріалів.